укр eng рус

Content on this page requires a newer version of Adobe Flash Player.

Get Adobe Flash player

Последние новости
Отзывы
Chambers Europe

«Недавно фирма провела консультирование по ряду фармацевтических дел. Многие соглашаются, что данная команда «движется в правильном направлении, особенно впечатляет ее работа в фармацевтической отрасли».

 

Пересмотр на высоком уровне

28.06.2012

Текст доступен только на языке оригинала — украинском.

Судовий вісник, 28 червня 2012

Питання повторного розгляду справи ВСУ з підстав встановлення Європейським судом з прав людини порушення Україною міжнародних зобов’язань

Відповідно до своєї компетенції Верховний Суд України (ВСУ) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикцію якої визнано Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Такий перегляд, зокрема, становить механізм виконання рішень Європейського суду з прав людини (Євросуд) та сприяє усуненню на національному рівні порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), які констатував Євросуд у своїх рішеннях щодо України. Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV та рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, з метою забезпечення відновлення порушених прав вживаються заходи щодо відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum), зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

Питання підсудності

Звісно, застосувати такий механізм можливо не в усіх справах, в яких Євросуд констатував порушення. Повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосувати в разі, коли:

а) потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, – наслідків, щодо яких виплата справедливої сатисфакції не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

б) рішення Євросуду спонукає до висновку, що рішення національного суду суперечить Конвенції або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат провадження на національному рівні (Рекомендація NR (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішення Європейським судом з прав людини» від 19 січня 2000 року).

На сьогодні окрему увагу заслуговує питання, який саме суд буде приймати відповідне рішення. Річ у тім, що після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20 жовтня 2011 року, ВСУ може переглядати справи, що стосуються недотримання національними судами норм матеріального права. Що стосується недотримання норм процесуального права, то перегляд таких справ у компетенції вищих спеціалізованих судів, які переглядають такі справи за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку. Раніше за такої підстави для перегляду, незалежно від порушення матеріального чи процесуального права, справи розглядалися тільки ВСУ.

Крім того, зазначеним Законом внесені зміни, які дозволяють ВСУ в разі задоволення заяви і скасування оскаржуваного рішення не тільки направити справу на новий розгляд, а й ухвалити нове судове рішення. До прийняття цього Закону ВСУ не мав компетенції постановляти нове рішення.

Яким чином зазначений механізм знайшов свою реалізацію і чи справді він є ефективним, можна буде сказати згодом. На сьогодні в низці справ, які ВСУ переглядав у зв’язку із рішеннями Євросуду щодо України, рішення національних судів були скасовані, а справи направлені на новий розгляд. І саме цей новий розгляд має усунути порушення, проте це непросте завдання з огляду на специфіку перегляду і чинник часу, адже з моменту порушення і до моменту перегляду судових рішень минає багато років.

Горище як приклад

У цьому контексті звернемо увагу на одну справу. Горище багатоквартирного будинку в престижному районі міста було реконструйовано та перетворено на мансардний поверх згідно з дозволом місцевої влади та інвестиційним договором. Після завершення будівельних робіт інвестор отримав право власності на новостворене приміщення. Власники інших квартир неодноразово безуспішно зверталися до різних органів, висловлюючи свою незгоду щодо зазначених робіт.

Зрештою, власники квартир звернулись до суду з позовом про визнання інвестиційного договору та дозволу на виконання будівельних робіт у горищному приміщенні недійсними, просили зобов’язати відповідачів знести надбудовані приміщення та привести горище до первинного стану, посилаючись на те, що переобладнання горища проведено без їхньої згоди. Відповідачі звернулись до суду з зустрічним позовом, вимагаючи визнати неправомірною відмову власників квартир надати дозвіл на проведення ремонтних робіт із переобладнання горища та зобов’язати їх не чинити перешкод у здійсненні права власності. Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 січня 2003 року в задоволені позову власників квартир відмовлено, а зустрічний позов задоволено, відмова власників квартир на проведення реконструкції визнано неправомірною. Це рішення було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Власники квартир звернулись до Євросуду із скаргами на порушення Конвенції.

Євросуд розглянув справу та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з недостатнім мотивуванням рішень районного та апеляційного судів, які не змогли надати належного обґрунтування своїх рішень, та порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. Цю позицію Євросуд обґрунтував так: рішення місцевої влади укласти інвестиційний договір є втручанням у право заявників на володіння своєю власністю; укладення інвестиційного договору без попередньої згоди співвласників будинку або попереднього вирішення цього питання в суді було здійснено всупереч закону; не було чіткої законодавчої підстави для припинення права заявників на частку спірного горища будинку, а отже, вони були незаконно позбавлені своєї власності.
Відповідно до статей 355, 3604 Цивільного процесуального кодексу України, за заявою власників квартир ВСУ переглянув судові рішення у цій справі, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд.

На сьогодні справа розглядається районним судом, перед яким стоїть непросте завдання: через дев’ять років повторно вирішити цю справу з урахуванням як національного законодавства, так і висновків, які були зроблені Євросудом щодо цієї справи.

 
© 2017 Ильяшев и Партнеры / Мобильная версия