Залишити заявку

Вступ України до ЄС: переваги для громадян та бізнесу

Дата публікації: 4 травня 2022

Андрій Терещук, радник практики міжнародної торгівлі

Джерело: «Ліга»

Європейський Союз є найбільш успішним інтеграційним об’єднанням у світі, до складу якого входять 27 країн, з населенням близько 450 мільйонів людей.

Загальна вартість усіх вироблених товарів і послуг (валовий внутрішній продукт ВВП) становить більше ніж 14,5 трильйона євро, ВВП на душу населення більше 32 тисяч євро. На ЄС припадає близько 15% світової торгівлі товарами. Головним економічним двигуном ЄС є єдиний ринок, який забезпечує вільне переміщення товарів, послуг, капіталу та людей в рамках ЄС. 340 мільйонів громадян ЄС користуються євро, що забезпечує стабільність грошової одиниці. У ЄС діють одні з найвищих екологічних стандартів у світі.

Відносини між Україною та ЄС були започатковані ще в грудні 1991 року, коли ЄС офіційно визнав незалежність України. Політика України щодо розбудови відносин з ЄС впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», в якому закріплено однією з основних засад зовнішньої політики є інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС.

Заявка на вступ до ЄС

28 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський підписав заявку на членство України в ЄС. Наразі українські урядовці та дипломати працюють з високопосадовцями Євросоюзу, аби максимально спростити та пришвидшити бюрократичні процеси. Україна вже направила до ЄС заповнений запитальник. Проте це лише початок в процедурі вступу України до ЄС, Україна ще має пройти цілу низку кроків: отримати статус кандидата, провести переговори, узгодити договір про вступ, який потім має ще бути схвалений Європейським Парламентом та затверджений Європейською Радою, та після офіційного підписання Договір про вступ ще має бути ратифікований всіма державами-членами ЄС та Україною згідно з їх конституційними нормами.

Очікується, що Україна, за рекомендацією Європейської Ради, отримає статус кандидата на саміті ЄС 23-24 червня 2022 року. При цьому такий статус дає можливість скористатись інструментом передвступної допомоги – фінансової програми, яка допомагає країнам-кандидатам проводити політичні, інституційні, соціальні та економічні реформи, необхідні для вирішення складних переговорів (для прикладу бюджет програми на період 2021-2027 роки становить 14,2 мільярда євро і розподіляється між Албанією, Боснією і Герцеговиною, Косово, Чорногорією, Північною Македонією, Сербією та Туреччиною).

Після отримання статусу кандидата Європейська Комісія визначить основні складові та пропозиції для переговорів, які також мають бути одноголосно схвалені Європейською Радою. Основою для переговорів є 35 розділів, згрупованих у шість основних кластерів: основоположні принципи; внутрішній ринок; конкурентоспроможність; зелений порядок денний; ресурси, сільське господарство, єдність; зовнішні зв’язки. Процес переговорів, зазвичай, суворо лінійний: кожна глава відкривається лише після остаточного закриття попередньої. Основоположні принципи, які охоплюють такі питання, як правосуддя, права людини та громадські інститути, є першим розділом, який відкривається та останнім, що закривається, підкреслюючи значення, яке ЄС надає основним демократичним цінностям. Скоріш за все Україні буде запропоновано розпочати реформи ще до того, як розпочнуться переговори.

Головна мета доволі виснажливих переговорів – максимально наблизити країну-кандидата до всіх правил, законодавства та політичних структур ЄС. Після завершення обговорення всіх 35 розділів складається проект договору про приєднання. Текст має бути одноголосно ратифікований Радою та всіма національними парламентами кожної країни-члена ЄС, а також більшістю голосів у Європейському парламенті.

В середньому успішні переговори займають від чотирьох до п’яти років. Наприклад, Польща подала офіційний запит на приєднання в 1994 році і була остаточно прийнята в 2004 році. Австрія, Фінляндія та Швеція виконали завдання за два роки, а Хорватії, остання країна, яка приєдналася до ЄС, знадобилося майже вісім років. Швидкість визначається як темпами реформ кандидата, так і політичною зацікавленістю ЄС.

Зрозуміло процедура вступу до ЄС досить тривалий і виснажливий процес, як для країни кандидата так і для ЄС в цілому. Як бачимо ЄС останнім часом не поспішав з приєднанням нових членів, зокрема через економічні, міграційні кризи, Brexit, пандемію, поведінку країн-членів, які порушують правила, як Угорщина. При цьому, потреба в консенсусі серед усіх членів ЄС виявляється постійною перешкодою для розширення. Наприклад Болгарія наразі блокує переговори про вступ з Північною Македонією – і, відповідно, з Албанією – через тривалі суперечки, пов’язані з історичними та мовними проблемами.

Крім того, інші три офіційні кандидати – Чорногорія, Сербія та Туреччина наразі також не можуть розблокувати переговори щодо вступу, у випадку з Туреччиною переговори тримають ще з 1987 року. З урахуванням зазначеного, є ризики, що на швидкість приєднання України до ЄС також можуть додатково впливати позиції кандидатів, які вже довгий час очікують приєднання, а також – позиції інших країн кандидатів (Молдови, Грузії), які також розраховують на приєднання до ЄС.

При цьому, якщо фактор війни в Україні, наразі активізував і пришвидшив процес вступу України до ЄС, то на досягнення консенсусу країнами членами ЄС можуть вплинути й інші фактори, пов’язані з Україною (демографічний розмір України (близько 40 мільйон громадян), географічне розташування – значний спільний з росією та Білоруссю, відносна бідність, ВВП на душу населення є одним з найнижчих у Європі.

Перспектива членства в ЄС була та залишається одним із найбільш дієвих інструментів зовнішньої політики ЄС. Перспектива приєднання спонукала Болгарію та Румунію до боротьби з корупцією та прискорила арешти військових злочинців у Хорватії, Сербії та Чорногорії.

Приклад Польщі

Яскравим прикладом реалізації потенціалу від вступу до ЄС є приклад Польщі, яка 1 травня 2004 року стала членом Європейського Союзу і вже одразу після вступу стала європейським лідером у економічному зростанні. ВВП Польщі за 10 років (2003-2013 роки) зріс більш ніж у 2 рази (з 218 до 521 мільярдів дол. США, у 2021 році – 674 мільярдів дол. США).

Поляки швидко звикли до членства в ЄС. Польські підприємства активно включились в конкуренцію з компаніями з інших країн на єдиному ринку, працівники з Польщі скористались можливістю роботи в інших країнах-членах ЄС, студенти подались на стипендії ЄС, а звичайні поляки безперешкодно почали перетинати кордони як повноправні члени Шенгенської зони. Реформи з досягнення стандартів ЄС сприяли модернізації країни. У 2003 році ВВП на душу населення в Польщі за стандартами купівельної спроможності становив 49% від середнього по ЄС, тоді як у 2012 році він уже становив 67%. За перші 10 років після вступу, було створено два мільйони додаткових робочих місць: працевлаштовано представників усіх соціальних груп, у тому числі півмільйона економічно неактивних людей. Економічне зростання значно покращило становище польського народу: у 2005-2012 роках кількість людей, які перебувають на межі бідності зменшилася на 7 мільйонів, при цьому 1,3 мільйона людей були виведені з бідності.

У перші роки членства в ЄС у Польщі спостерігався інвестиційний та споживчий бум, який сприяв структурним змінам: зростання в ВВП частки послуг та зниження частка сільського господарства; підвищення продуктивності за рахунок технічного прогресу та посилення конкуренції на внутрішньому ринку, приплив ПІІ, збільшення виробництва продукції з середнім та високим ступенем переробки, збільшення частки країни у світовій торгівлі.

Завдяки доступу до ринку ЄС з його майже 500 мільйонним населенням Польща збільшила власний експорт до країн ЄС (в два рази), а також до третіх країн. Завдяки вільному ринку в рамках ЄС польські компанії досягли значних успіхів, за перші 10 років було експортовано до ЄС товарів на суму майже 3,5 трильйона злотих. Крім того, Польща стала одним із провідних європейських виробників та експортерів у ключових галузях промисловості (таких як автомобільна промисловість, сектор електронної та побутової техніки меблева галузь), а також важливим постачальником послуг на ринку ЄС. За перші роки після вступу до ЄС (2004-2012 рр.) польські фірми отримали прибуток у майже 550 мільярдів злотих (135 мільярдів євро) від експорту послуг до ЄС.

Лібералізація послуг повітряного транспорту сприяла динамічному розвитку повітряного руху (у 2004-2013 рр. через польські аеропорти пройшло 185 млн. пасажирів). Завдяки впровадженню законодавства ЄС у Польщі в чотири рази знизилися тарифи на телефонний роумінг та роумінг даних.

Польща стала суцільним будівельним майданчиком. Кошти ЄС відіграли важливу роль у допомозі швидшій модернізації країни. За перші десять років загальний обсяг інвестицій зріс на 75%. З першого року членства в ЄС Польща отримала більше з бюджету ЄС, ніж внесла в нього, за перші десять років Польща, з вирахуванням польських внесків, отримала 250,5 мільярдів злотих (61,4 мільярда євро), отримані кошти були спрямовані на:

  • реалізацію понад 160 тисяч проектів, побудовано 673 км автомагістралей, 808 км швидкісних доріг, 36 тисяч км каналізаційної мережі;
  • реалізацію підприємцями понад 62 тисячі проектів з впровадження нових технології та науково-дослідних робіт;
  • допомогу польським фермерам (53,7 мільярда злотих прямих платежів з бюджету ЄС).

Співпраця України та ЄС

Зазначені яскраві результати Польщі є багатообіцяючими для України з урахуванням прагнень українців приєднатись до ЄС. З перших днів війни підтримка вступу до ЄС серед українців зросла з 68 до 91%.

З підписання у 2014 році Угоди про асоціацію у географічній структурі зовнішньої торгівлі України відбулися докорінні зрушення. До цього близько чверті вітчизняного експорту товарів спрямовувалось до країн ЄС, близько третини – на ринки країн СНД, решта – до інших країн світу. Протягом 2014-2021 років цей розподіл змінився у сторону суттєвого зниження частки країн СНД і поступового збільшення частки ЄС. Наразі Європейський Союз є найбільшим торговельним партнером України з питомою вагою торгівлі товарами майже 40% від загального обсягу зовнішньої торгівлі України.

У 2021 році обсяги експорту товарів до ЄС становили майже 23 мільярди дол.США. Основу українського товарного експорту до ЄС становлять продовольчі товари, метали та мінеральні продукти.

Структура товарного імпорту з ЄС в Україну носить трохи інший характер. По-перше, вона є значно більш диверсифікованою, по-друге, в імпорті переважає продукція машинобудування та хімічної галузі. У 2021 році обсяги імпорту товарів з ЄС в Україну становили майже 27 мільярдів дол.США.

За географічною структурою зовнішньої торгівлі найбільшими партнерами України по товарному експорту наразі є Польща, Італія, Німеччина, Нідерланди, Угорщина. До Польщі Україна експортує переважно залізорудну сировину, чорні метали, продукцію деревообробки. Вітчизняний експорт до Італії сконцентрований на чорних металах і зернових. Експорт до Німеччини складається переважно з комплектів проводів, ріпаку, залізорудної сировини, предметів одягу. До Нідерландів Україна постачає насамперед зернові культури і соняшникову олію. В Угорщині концентрується майже весь вітчизняний експорт до ЄС електричних водонагрівальних пристроїв, вагому частку становлять також комплекти проводів, залізні руди. Географія вітчизняного експорту товарів до країн ЄС залишається доволі диверсифікованою.

Найбільшими партнерами України по імпорту товарів серед країн ЄС є Німеччина, Польща, Італія, Франція, Угорщина. З Німеччини Україна імпортує переважно сільгосптехніку, легкові і вантажні авто, електричне устаткування. Імпорт з Польщі складається передусім з транспортних засобів, різноманітного промислового обладнання, продуктів харчування, текстилю. Основою імпорту з Італії є лікарські засоби та продукція приладобудування. З Франції Україна імпортує переважно засоби захисту рослин, фармацевтичну продукцію, засоби гігієни, легкові автомобілі. З Угорщини здійснюється імпорт передусім електричного устаткування, легкових автомобілів, продуктів харчування, гумових виробів і ін.

Українські компанії активно використовують можливості ЗВТ з ЄС (у 2016 році експорт товарів до держав-членів ЄС здійснювали 13 402 компанії, у 2017 році – 14 136 компаній, 2018 році – 14 715 компаній, 2019 році – 14 545 компаній, у 2020 році – 13 849 компаній, у 2021 року – 14 283). Для експорту до держав-членів ЄС з початку застосування ЗВТ видано 584 907 сертифікатів EUR.1.

Що дасть Україні вступ до ЄС?

Вступ України до ЄС буде вагомим стимулом для зростання торгівлі, продовження реформування держави та виходу на якісно інший рівень розвитку нашої держави, оскільки головна перевага вступ до ЄС полягає у можливості виходу України на один рівень з провідними країнами Європи та прийняття її до об’єднання вільних, економічно розвинутих держав. При цьому як свідчить досвід інших країн вступ країни до ЄС несе цілу низку переваг як для громадян так і для бізнесу.

Загальні переваги:

  • стабільність, демократія;
  • реформування недієздатного національного судочинства;
  • участь в Європейській колективній безпеці;
  • антикорупційна політика;
  • стимулювання зростання ВВП, збільшення робочих місць, підвищення рівня зарплат та пенсій;
  • зниження цін на товари та підвищення якості цих товарів;
  • зростання внутрішнього ринку та внутрішнього попиту;
  • вільний рух робочої сили, товарів, послуг та капіталу;
  • розширення можливостей для освіти;
  • підвищення соціального захисту;
  • ефективний захист прав людини в інституціях ЄС;
  • доступ до ринку в 450 мільйонів споживачів.

Макроекономічні наслідки:

  • зростання надходжень прямих іноземних інвестицій через підвищення довіри бізнесу;
  • зниження ризиків, більш мобільна робоча сила;
  • доступ до ринків третіх країн;
  • підвищення ефективності транспортної логістики;
  • енергетична безпека;
  • зростання доступу до технологій, підвищення рівня іноваційності у зв’язку з посилення рівня конкуренції;
  • державна допомога ЄС, доступ до фінансових установ та фондів у межах ЄС;
  • зростання експортних продажів, зростання промислового виробництва, диверсифікація.

Переваги для компаній:

  • розширення доступу до фондів ЄС та програм підтримки малого та середнього бізнесу;
  • розширення доступу до програм кредитування;
  • допомога фермерським господарствам;
  • прозорість правил оподаткування та бухгалтерського обліку;
  • відсутність митних або кількісних обмежень в межах ЄС;
  • спрощені адміністративні процедури при торгівлі з іншими країнами-членами ЄС;
  • доступ до ринку з 450 мільйонами споживачів.

Зменшення нетарифних торговельних бар’єрів:

  • взаємна сертифікація товарів;
  • єдиний стандартний процес сертифікації;
  • суворе дотримання конкурентної політики та прав інтелектуальної власності.