Залишити заявку

Превентивна реструктуризація

Дата публікації: 1 вересня 2020

Дмитро Константинов, радник, керівник практики банкрутства та фінансової реструктуризації

Джерело: «Відомості»

Коронавірусна катастрофа, стрімке зниження цін на нафту та проблеми з платежами збіглися з новою хвилею уваги до процедур банкрутства. В ЄС ухвалили нову директиву 2019/1023, а у Росії з початку 2020 р. обговорюється проект реформи закону про банкрутство. Його підсумком має стати широке застосування реабілітаційних процедур.

Як європейська директива, так і російський проект реформи підтверджують поширене твердження: будь-яка реструктуризація – це пошук сторони, яка «оплатить банкет» збереження платоспроможності боржника.

У рекомендаціях щодо імплементації директиви 2019/1023 INSOL Europe значну увагу приділено черговості задоволення вимог кредиторів та співвідношенню інтересів різних черг. При реабілітації різні категорії кредиторів опиняються в різному становищі. Як мінімум частина з них (наприклад, податкові органи та банки) мають преференції.

Принципи формування черговості при реструктуризації та ліквідації компанії мають небагато відмінностей. Кредитори, які не сподіваються на задоволення своїх вимог у рамках конкурсного провадження, найбільшою мірою постраждають й від реабілітації (та навпаки). Росія йде тим самим шляхом: підстав вважати інакше в законопроекті Мінекономрозвитку знайти не вдалося.

Кредитори при реструктуризації поділяються на тих, кого процедура зачіпає (affected) та на тих, кого вона не зачіпає (unaffected). Питомо, так станеться і в Росії. Традиційно з числа кредиторів, що голосують, виключаються акціонери боржника та афілійовані з ним особи. INSOL Europe пропонує при реструктуризації субординувати інших кредиторів — всіх, для кого встановлена нижча черговість, ніж зазвичай. У Росії концепція субординації вимог знаходиться в процесі розвитку, і обговорювати її стосовно реабілітації зарано. Автори законопроекту розглядати це питання не стали.

Окремо потрібно було б врегулювати статус кредиторів щодо спірних зобов’язань. Це одне з правил, які російське право поки повноцінно адаптувати не змогло.

Будь-який юрист, що практикує у справах з банкрутства стикається з кредиторами, чия поява в процедурі було несподіваною та надзвичайно вигідною, наприклад для акціонерів боржника. На думку INSOL Europe, якщо при впровадженні реструктуризації частка таких кредиторів суттєва, потрібно зовсім відмовитися від реабілітаційної процедури, оскільки встановити перелік кредиторів, згода яких необхідна для прийняття плану реструктуризації, неможливо. В такому випадку перевірка обґрунтованості вимог кожного з кредиторів буде набагато ефективнішою.

Можна відмовитися від врахування голосів того кредитора, чиї вимоги можуть бути оскаржені. В такому випадку реалізація плану реструктуризації може бути оскаржена в суді. Одним з рішень може бути призначення окремого керуючого для визначення складу кредиторів, що голосують або участь в цьому процесі органів державної влади.

Директива торкається й ролі акціонерів компанії-боржника. Стосовно них можливі два підходи. При першому вони можуть бути повністю виключені з процесу реструктуризації — тоді національним урядам рекомендують не допустити зловживання акціонерами своїми правами для перешкоджання плану реструктуризації. Другий підхід передбачає, навпаки, залучення акціонерів до процесу реструктуризації (як правило, з обмеженням права на схвалення плану) та дозволяє змінити структуру акціонерного капіталу, ранжувати акціонерів за аналогією з черговістю кредиторів.

Реструктуризація зачіпає корпоративну структуру боржника значно більшою мірою, ніж ліквідація. За такої процедурі нещодавній кредитор може стати мажоритарним акціонером, а акціонер — зіткнутися з необхідністю докапіталізації компанії.

Незважаючи на те, що план реструктуризації є угодою між кредиторами, для його затвердження згоди кожного з них не вимагається. Потрібно схвалення власників більшої частини вимог, що голосують. Однак поняття «більшої частини» може бути визначено по-різному: від 50 до 75% голосів в рамках кожного класу (черги) кредиторів.

Навіть згоди всіх класів кредиторів для затвердження плану реструктуризації насправді не потрібно. При дотриманні певних умов відмова цілого класу кредиторів долається іншими класами (cram down). Це інструмент, без якого реструктуризація може бути лише маргінальною процедурою для випадків, коли «всі свої». Так відбувається в російській сфері банкрутства зараз, і до цього не готовий навіть в цілому прогресивний законопроект Мінекономрозвитку.

Днями російський Центробанк запропонував доповнити законопроект можливістю прийняття рішення про реструктуризацію всупереч волі більшості кредиторів. Вочевидь, дискусія навколо цієї теми йде не тільки в професійному середовищі.

Реструктуризація не передбачає магічної появи у боржника можливості розрахуватися з кредиторами. Швидше, ця процедура означає для багатьох позбавлення частини вимог або зміну їх терміновості. Такі втрати не повинні перевищувати втрати цих самих кредиторів у випадку банкрутства боржника, проте й загального благоденства реабілітація боржника не забезпечить.

Особливо постраждають ті комерційні кредитори, які й зараз отримують менше за всіх в рамках конкурсного провадження.