Дата публікації: 16 січня 2018
Володимир Захаров, керівник Московського офісу
Джерело: «Російська газета»
З моменту появи арбітражних судів у 1992 році пройдено великий шлях. За цей час було ухвалено три арбітражних процесуальних кодекси (1992, 1995 і 2002 роки), при цьому останній, ухвалений з ініціативи першого голови Арбітражного Суду Росії Веніаміна Яковлєва, на мій погляд, є вельми вдалим законодавчим актом, що на сучасному рівні регулює судочинство в арбітражних судах.
З 2003 року з’явилися апеляційні арбітражні суди, які стали відокремлені від судів першої інстанції (раніше апеляційні скарги розглядалися іншим складом суддів суду першої інстанції), що забезпечило їх незалежність і неупередженість. Із середини нульових, за Антона Іванова, який очолював арбітражну систему в 2005-2014 роках, стала формуватися система електронного правосуддя – публікація судових актів у відкритому доступі, можливість подачі процесуальних документів до суду в електронному вигляді, що суттєво підвищило доступність правосуддя.
Позитивним, на мій погляд, є також рух до формування однаковості у практиці арбітражних судів і судів загальної юрисдикції. Наприклад, усунуті розбіжності, що стосуються того, до підвідомчості якої системи судів відносяться деякі категорії справ. Зокрема, позови до поручителів-фізичних осіб, які поручилися за підконтрольні їм компанії, раніше розглядалися і арбітражними судами, і судами загальної юрисдикції.
На законодавчому рівні в арбітражному процесуальному законодавстві з’являються інститути, що раніше стосувалися лише судів загальної юрисдикції. Наприклад, з 2016 року арбітражні суди можуть виносити судові накази, що дозволяє кредиторам у безперечних справах швидко стягувати гроші.
У той же час важливо, що Судова колегія з економічних спорів Верховного Суду в цілому зберігає наступництво позицій Вищого Арбітражного Суду і посилається на них у своїх судових актах. Побоювання щодо збереження дії багатьох вдалих правових позицій ВАС РФ після об’єднання Вищого Арбітражного Суду і Верховного Суду були, але, на щастя, не виправдалися. У цьому, безсумнівно, на мій погляд, заслуга нинішнього голови Верховного суду В’ячеслава Лебедєва і керівника колегії з економічних спорів ВС Олега Свириденко.
Думаю, не помилюся, якщо скажу, що арбітражні суди сьогодні відіграють провідну роль у розвитку господарського права в країні. Останнім часом для низки важливих питань сформувалася судова практика, що дозволяє справедливо розглядати суперечки в економічній сфері. Досить багато важливих позицій висловлено Колегією з економічних спорів Верховного Суду в сфері банкрутства. Розвивається судова практика у сфері нерухомості. Хотілося б, щоб в інших сферах судова практика формувалася не менш активно.
Видається, що в цілому арбітражна система розвивається у правильному напрямку, прагне до справедливого вирішення спорів. З побажань можна відзначити необхідність більш якісного, детального мотивування судових актів, особливо це важливо для арбітражних судів в округах і Судової колегії з економічних спорів Верховного Суду. Як і ретельного контролю за дотриманням норм процесуального права як самим судом, так і іншими учасниками судочинства.