Дата публікації: 10 серпня 2016
Олександр Фефелов, адвокат, керівник практики антимонопольного та конкурентного права
Джерело: «Європейська правда»
Ні для кого не секрет, що наявність конкуренції в ринковій економіці є запорукою її стійкого функціонування.
Без добросовісної економічної конкуренції та систем її захисту з боку окремих держав, державних утворень або спілок проблематично говорити про розвиток економіки, що, в свою чергу, веде до підвищення добробуту суспільства.
Чудовим прикладом того, як варто захищати добросовісну конкуренцію, може служити рішення Європейської комісії, прийняте 19 липня за результатами розслідування картельної змови ряду виробників вантажних автомобілів: MAN, Volvo/Renault, Daimler, Iveco і DAF.
Рішення ЄК передбачає гігантські, фактично рекордні штрафи, які доведеться заплатити учасникам картелю, − майже 3 мільярди євро.
Найбільші європейські виробники вантажних автомобілів були спіймані на змові з метою фіксації базових цін на вантажний транспорт, що випускається в Європі, строків введення технологій, які б відповідали європейським стандартам, що стосуються викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище (тобто переходу з Euro 3 на Euro 4), і фактичному перекладенні на споживачів витрат по переходу на Euro 4.
Згідно з матеріалами Європейської комісії, в картелі брали участь компанії, які виробляли 9 з 10 вантажних автомобілів середньої і великої вантажопідйомності, що випускаються в Європі.
Картель «функціонував» з 1997 до 2011, а розслідування тривало більше 5 років. У картелі брали участь компанії, які виробляли 9 з 10 вантажних автомобілів середньої і великої вантажопідйомності, що випускаються в Європі.
Як Єврокомісії вдалося довести картельну змову? І чому це не завжди виходить зробити в Україні?
Для відповіді на це питання варто докладніше розглянути останнє рішення ЄК.
Основною правовою нормою, що регулює правила конкуренції щодо картелів в ЄС, є ст. 101(1) Договору про функціонування Європейського Союзу.
Ця стаття передбачає заборону всіх угод між суб’єктами господарювання, рішень об’єднань і узгоджених практик, які можуть вплинути на торгівлю між країнами-членами, метою або наслідками яких є перешкоджання, обмеження або спотворення конкуренції на внутрішньому ринку, включаючи ті, що прямо або побічно встановлюють ціни на придбання або продаж або інші торгові умови, обмежують або контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток чи інвестиції.
У практиці ЄС прийнята широка інтерпретація положень ст. 101, тому будь-які угоди між конкурентами або потенційними конкурентами, які стосуються фіксації цін, потрапляють в категорію тих, які обмежують конкуренцію.
Проте і це не все. Хоча ЄС вже накопичив багатий досвід боротьби з картельними угодами, а бізнес добре обізнаний про наслідки порушення вимог ст. 101, позбутися такого негативного явища, як картель, неможливо без спеціального набору інструментів, що є в розпорядженні Єврокомісії.
Хоча Комісія має широкі повноваження щодо проведення розслідувань та інспекцій, включаючи права вимоги надання документів, записів, інформації, отримання заяв, свідоцтв фізичних осіб, проведення обшуків навіть у приватних приміщеннях і опечатування ділових записів, все ж процес збору доказів наявності картелю є набагато більш обтяжливим, ніж його виявлення, оскільки дії учасників картелю часто дуже засекречені.
У зв’язку з цим нормальною практикою є проведення співробітниками антимонопольного відомства так званих неоголошених рейдів (візитів) у приміщення передбачуваних учасників картелю з метою збору доказів змови, що і було зроблено в цій справі.
При цьому не менш важливим інструментом боротьби з картелями є інформація, отримана від самих учасників картелю.
Завдяки програмі Ліненсі (що стосується звільнення від штрафів та зменшення штрафів у справах про картелі (Leniency Notice 2006 року), а також програмі компромісного зменшення штрафів у справах про картелі відповідно до повідомлення ЄК про проведення процедур врегулювання у справах про картелі (ЄС Settlement Notice 2008 року), штрафи, встановлені Директивою ЄС про накладення штрафів 2008 року, можуть бути в певних випадках значно зменшені, що в свою чергу стимулює учасників до співпраці з Комісією.
Правила Leniency Notice передбачають повний імунітет від штрафу для того учасника картелю, який першим надав Комісії інформацію і свідчення, що дають їй можливість провести інспекцію щодо наявності передбачуваної картельної змови.
В результаті цієї можливістю скористалася корпорація MAN – вона отримала повне звільнення від покарання, хоча потенційно їй загрожував штраф в розмірі 1,2 млрд євро.
Ще одна норма, яка стимулює компанії-порушників до співпраці – навіть якщо суб’єкт господарювання не має права на отримання повного імунітету від покарання, він, в разі належного співробітництва з ЄК в ході розслідування і відмови від участі в картельній змові, все ж може претендувати на значне зниження штрафу – аж до 50% від його розміру.
Таке послаблення в принципі ґрунтується на передумові, що захист громадських інтересів (у справі виявлення і заборони картелів) є більш важливим завданням, ніж власне покарання учасника картелю.
З цієї причини для Volvo/Renault штраф був знижений на 40%, для Daimler на 30%, а для Iveco на 10%.
Крім того, відповідно до програми Settlement, яка передбачає визнання компанією її участі в картелі (що дозволяє значно спростити і прискорити процедуру розслідування), штрафи корпорацій MAN, Volvo/Renault, Daimler і Iveco були знижені ще на 10%.
У той же час, потенційно це не всі витрати, які можуть понести учасники картелю. До них в принципі також можуть бути пред’явлені і позови про відшкодування збитків у зв’язку з участю в картелі.
Що важливо для нас в цьому прикладі успішного розслідування картелю Європейською комісією?
Перше: потрібно розуміти, що навіть такі гіганти світової промисловості можуть брати участь в картелях і можуть бути спіймані на такій участі.
Друге: навіть відносно дуже великих компаній, при всіх наявних в їх розпорядженні ресурсах, розслідування картельної змови може бути доведене до кінця і порушення може бути доведене.
Третє: в сучасних умовах, коли багато фіксується на електронних носіях, процес доведення порушення спрощений і покарання в більшості випадків є невідворотним.
І, нарешті, четверте. Процес розслідування може бути значно спрощений і скорочений при правильному, тобто грамотному і делікатному, застосуванні програми Ліненсі. Поки що програма не працює в Україні так само ефективно, як в ЄС.
В результаті Антимонопольному комітету України необхідно ретельніше і, можливо, довше за часом проводити збір доказів у ході розслідування картельних змов.
В іншому випадку буде так, як у відомій справі за звинуваченням у картелі ряду деревообробних підприємств, коли ці компанії практично уникнули покарання.
І ще. Важливо не гнатися за сумою потенційних штрафів (як показником ефективності роботи АМКУ), а відкривати справи і будувати розслідування таким чином, щоб наявність змови була доведена, а сам картель ліквідований.
При цьому суми штрафів повинні бути значними, але в той же час такими, щоб їх застосування (і оплата) не приводили як до знищення цілої галузі економіки, так і до банкрутства окремих підприємств, негативні наслідки чого можуть бути набагато серйознішими, ніж власне картельна змова.
Як показує європейський досвід, метою розслідувань має бути запобігання цим явищам і, відповідно, розвиток конкуренції.
