укр eng рус est

Публікації

Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Утилізація лікарських засобів в Україні: що робити, якщо власник лікарських засобів перебуває у ліквідаційній процедурі та не має коштів на їх утилізацію?

12.04.2018

Станіслав Коптілін, юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери»

Джерело: Юридична практика

Аналізуючи положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі – «Закон») можна виділити дві основні мети ліквідаційної процедури: 1) продаж майна банкрута та задоволення визнаних судом вимог кредиторів за рахунок одержаних від продажу майна коштів; 2) власне ліквідація банкрута.

Частиною 1 ст. 42 Закону передбачено, що усі (за деякими виключеннями) види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов’язків, які не можуть бути передані іншим особам, підлягають продажу (ч. 2 ст. 49 Закону).

Питання продажу ліквідного майна банкрута є цілком зрозумілим і на практиці не «несе» особливих проблем. Найпоширенішою проблемою при продажі такого майна є зняття з нього арештів та припинення інших обтяжень.

Слід звернути увагу, що господарський суд не може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів у такої юридичної особи залишилося майно (ч. 2 ст. 46 Закону).

Проте, у власності (на балансі) банкрута може бути як майно, яке має певну цінність та може бути продане (ліквідне майно), так і майно, яке не тільки не має цінності та не може бути продане, тобто є вилученим з обігу, але більш того – підлягає утилізації.

До такого майна, зокрема, належать лікарські засоби, термін придатності яких минув та які підлягають утилізації у передбаченому законодавством порядку.

Порядок утилізації лікарських засобів, термін придатності яких минув, визначено у «Правилах утилізації та знищення лікарських засобів», затверджених Наказом № 242 від 24.04.2015 року Міністерства охорони здоров’я України (надалі – «Правила»).

Так, до лікарських засобів, що не підлягають подальшому використанню, серед інших належать неякісні лікарські засоби, включаючи ті, термін придатності яких минув (абз. 2 п. 4 Розділу 1 Правил).

Отже, лікарські засоби, термін придатності яких минув, є неякісними лікарськими засобами.

Наявність в обігу лікарських засобів, що не підлягають подальшому використанню, встановлюється органами державного контролю та/або посадовими (уповноваженими) особами суб’єктів господарювання у сфері обігу лікарських засобів. Такі лікарські засоби вилучаються з обігу, а факт їх наявності фіксується актом (п. 1 Розділу 2 Правил).

Ліквідатор в силу положень ч. 2 ст. 41 Закону виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, тобто є посадовою особою банкрута. А тому в разі наявності у банкрута лікарських засобів, що не підлягають подальшому використанню, ліквідатор має зафіксувати факт їх наявності відповідним актом.

Проте, саме по собі встановлення факту наявності у банкрута лікарських засобів, що не підлягають подальшому використанню, не має жодного практичного значення для ліквідаційної процедури, метою якої є повне або часткове задоволення вимог кредиторів та ліквідація банкрута.

Згідно п. 5 Розділу 2 Правил лікарські засоби, що не підлягають подальшому використанню, набувають статусу «відходів» та передаються для утилізації або знешкодження до суб’єктів господарювання, які мають відповідні ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами безпосередньо або через постачальників, якщо таке передбачено відповідними договірними умовами.

Суб’єкти господарювання, які мають лікарські засоби, що не підлягають подальшому використанню, подають органам державного контролю за місцем провадження діяльності інформацію про передачу таких лікарських засобів на утилізацію або знешкодження (п. 6 Розділу 2 Правил).

Проте, послуги відповідних суб’єктів господарювання з утилізації лікарських засобів є платними та досить недешевими.

Виникає питання: що має робити ліквідатор банкрута у ситуації, коли у банкрута відсутні кошти на утилізацію лікарських засобів?

Утилізація лікарських засобів за рахунок коштів кредиторів

Одним із можливих варіантів вирішення цієї проблеми може бути утилізація лікарських засобів за рахунок коштів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, який може бути створений кредиторами в межах справи про банкрутство на підставі ч. 6 ст. 115 Закону.

Проте, такий варіант вирішення питання щодо утилізації лікарських засобів є малоймовірним, оскільки кредитор не здійснюватиме фінансування витрат арбітражного керуючого на утилізацію лікарських засобів за відсутності відповідних гарантій повернення цих коштів. Такою гарантією, зокрема, може бути наявність у банкрута ліквідного майна (в тому числі заставного), вартість якого має перевищувати чи дорівнювати розміру фінансування. При цьому, при визначенні вірогідності повернення зазначених коштів слід враховувати, що кошти, одержанні від продажу майна банкрута, розподіляються між кредиторами у черговості, передбаченої ст. 45 Закону.

Іншими (теоретичними, проте на даний час малоймовірними) варіантами розв’язання цієї ситуації можуть бути наступні.

Утилізація за рахунок бюджетних коштів

Утилізація лікарських засобів може бути проведена, серед іншого, за рахунок місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та їх об’єднань, а також коштів Державного бюджету України, передбачених на проведення відповідних заходів (на підставі ст. 41 Закону України «Про відходи»).

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відходи» під час підготовки проектів місцевих бюджетів місцеві державні адміністрації вносять пропозиції щодо залучення коштів, необхідних для здійснення заходів у сфері поводження з відходами.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відходи», органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції: організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території, та формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів (п. «е», «є» ст. 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Згідно ч. 1 ст. 68 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування можуть утворювати цільові фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету.

Теоретично, такі цільові фонди можуть створюватися в тому числі і для вирішення питань щодо поводження із відходами.

Проте, для реалізації зазначених вище положень законодавства у місцевому бюджеті на відповідний рік мають бути передбачені витрати для здійснення заходів у сфері поводження з відходами, зокрема – прямо передбачені витрати на утилізацію відходів, що теоретично є можливим, проте малоймовірним за умови «хронічно» обмеженого фінансування.

Більш того, зазначені вище положення законодавства спрямовані перш за все на вирішення «проблем» із відходами, власник яких невідомий.

Наявність же у відходів власника є додатковою перепоною для вирішення питання про утилізацію таких відходів за рахунок місцевого бюджету та потребує від власника відходів здійснення заходів щодо «просування» питання щодо їх утилізації.

Додатковим аргументом в «просуванні» даного питання може бути доведення факту несення відходами небезпеки як для навколишнього природного середовища, так і для життя і здоров’я людини.

Передача лікарських засобів на зберігання третім особам

Проблема наявності у банкрута лікарських засобів, які підлягають утилізації, теоретично може бути вирішена шляхом передачі таких лікарських засобів, до вирішення питання про їх утилізацію, на зберігання відповідних державних чи комунальних органів, підприємств, установ чи організацій, в тому числі тих, що входять в структуру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства охорони здоров’я України чи Міністерства екології та природних ресурсів України.

Так, за наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов’язаний передати його відповідним особам в установленому порядку (ч. 5 ст. 45 Закону).

Проте, на даний час в Україні відсутній дієвий порядок безоплатної передачі лікарських засобів, що підлягають утилізації, відповідним органам чи особам.

Виходячи із вищенаведеного, наявність у власності банкрута лікарських засобів, які підлягають утилізації, може стати справжньою перепоною для завершення ліквідаційної процедури банкрута.

Положення ж законодавства, які зачіпають тематику даної проблеми, в основному носять відсильний та декларативний характер та не надають чітких вказівок на порядок її вирішення. Тож очікуємо на відповідні роз’яснення державних органів, які зможуть прояснити шляхи вирішення зазначеної вище проблеми…

 
© 2018 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія