Дата публікації: 12 липня 2016
Олена Омельченко, партнер, адвокат, керівник практики міжнародної торгівлі
Джерело: «Економічна правда»
Указом президента Росії №319 від 1 липня 2016 року введено тимчасову заборону на автомобільні та залізничні перевезення українських товарів.
Мова йде про товари, щодо яких в РФ застосовуються ставки ввізних мит, відмінні від нуля.
Крім того, передбачається введення особливих умов транзиту українських товарів на територію Республіки Казахстан і Киргизької Республіки.
Обмеження транзиту пов’язане з продовженням дії продуктового ембарго і призупиненням дії договору про зону вільної торгівлі в рамках СНД з боку РФ до кінця 2017 року.
Згідно з даними Держстату України, у 2015 році експорт з України в Казахстан склав 713 млн дол., в Киргизстан – 46 млн дол.
Основна номенклатура експортних товарів з України в Казахстан і Киргизстан – харчова продукція, зокрема, кондитерські вироби, а також меблі, будівельні матеріали, ядерні реактори, котли, електромашини.
З усієї номенклатури українського експорту транзит буде можливий лише для товарів, які не потрапляють під ембарго і до яких застосовується нульова ставка ввізного мита, встановлена єдиним митним тарифом ЄЕС.
Таким чином, основна частка транзиту українських товарів на територію Казахстану і Киргизстану через територію Росії буде обмежена до кінця 2017 року. З урахуванням значного скорочення поставок на територію РФ втрата ринків Казахстану і Киргизстану вкрай небажана.
Уряд України має прийняти рішення, яке мінімізувало б наслідки такого кроку з боку РФ для економіки України.
Найімовірніше, Кабмін залишиться послідовним і продовжить раніше введену заборону на імпорт товарів з РФ. При цьому не виключено, що перелік товарів може бути переглянутий і розширений. Варто очікувати і подальшого продовження застосування пов’язаних ставок України в рамках СОТ в торгівлі з РФ.
Малоймовірно, що Україна обмежить транзит товарів з Росії. Це торкнеться інтересів ЄС і підштовхне до переорієнтації транзитних потоків через Білорусь, що загрожує додатковими економічними наслідками.
До того ж Україна сама порушить принцип свободи транзиту, а це ускладнить її позицію при оскарженні дій РФ до СОТ.
Якщо навіть припустити, що Україна буде розглядати питання обмеження транзиту, то варто обмежитися тільки напрямком РФ – Молдова з урахуванням одностороннього незаконного введення тарифних квот з боку Молдови на український цемент і харчові продукти.
Таким чином, питання з РФ не вирішиться, зате з Молдовою може відбутися діалог, який дозволить сторонам повернутися в правові рамки, передбачені договором про зону вільної торгівлі СНД.
Як вирішити цю ситуацію з обмеженням транзиту?
Рішення цієї проблеми знаходиться більше в політичній площині, ніж у правовій, і пов’язане з геополітичними процесами. Саме тому не варто очікувати, що проблема буде врегульована швидко і просто. Компанії, які понесуть збитки, повинні шукати альтернативні шляхи виходу з ситуації.
Досягти зняття транзитних обмежень можна виключно через двосторонні домовленості або врегулюванням спору в рамках СОТ.
У першому випадку ситуацію ускладнює відсутність регулярного двостороннього торговельного діалогу між Україною і Росією на вищому рівні.
Саме тому слід шукати підтримку з боку Казахстану і Киргизстану як основних країн, на які впливає заборона транзиту. Тим більше, що в рамках ЄЕС немає єдиної думки всіх країн щодо обмежень.
Варто обговорити з Євросоюзом доцільність відновлення тристороннього діалогу ЄС-Україна-Росія і зафіксувати порушення міжнародних норм.
У другому випадку потрібно близько двох років, щоб оскаржити обмеження в СОТ. При цьому немає гарантій, що РФ захоче виконувати прийняте рішення.
І все ж питання обмеження транзиту доцільніше оскаржити в СОТ. В діях РФ явно простежується порушення принципу недискримінації, а також статті V ГАТТ 1994 що передбачає зобов’язання членів СОТ забезпечити свободу транзиту.
Варто очікувати, що незабаром Україна підніме проблемне питання у Раді з торгівлі товарами або Генеральній раді СОТ, після чого подасть запит на проведення консультацій з РФ в рамках механізму врегулювання спорів СОТ. Це буде найправильніший правовий шлях у ситуації, що склалася.
