укр eng рус est

Публікації

Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Огляд санкцій 2017

22.08.2018

Олена Омельченко, Юрист, Керівник практики міжнародної торгівлі

Джерело: Ukrainian Law Firms 2018. A Handbook for Foreign Countries

Останнім часом тема санкцій піддавалася широкому обговоренню та дискусіям не тільки у вузькому колі експертного співтовариства, але і серед представників громадськості. Причиною цього, в основному, стала українська криза, яка призвела до виникнення хвилі обмежень та особистих санкцій, введених Сполученими Штатами, країнами ЄС, Канадою та Австралією та наступною реакцією

Росії у вигляді ембарго на продукти харчування та сільськогосподарську продукцію.

В основному, обговорення було зосереджено на ефективності санкцій та їхньому впливі на економіку тієї чи іншої країни. У минулому році виник ряд серйозних скандалів, пов’язаних з обходом та порушенням санкційного режиму, включаючи поставку на територію Криму газових турбін Siemens, призначених для Росії, а також експорт до ЄС донбаського вугілля польською компанією Doncoaltrade.

Україна та Росія перебували в епіцентрі ризиків, пов’язаних з ведення бізнесу.

Не секрет, що значна частка українських компаній, як і раніше, належить російським бенефіціарам або пов’язаним сторонам. Це погіршує ситуацію, і багато іноземних та міжнародних компаній посилили процедури перевірки та відбору контрагентів для укладення нових контрактів в нашому регіоні.

Законодавство Сполучених Штатів, країн ЄС та Канади містить положення, спрямовані на запобігання ухиленню від санкцій, включаючи використання дочірніх підприємств, зареєстрованих в інших країнах.

Роль юристів у сфері санкцій значно зросла.

Санкції: що потрібно знати

Санкції використовуються національними урядами або багатонаціональними органами з метою здійснення впливу на деякі уряди та їх переконання змінити свою політику. Шляхом санкцій накладаються повні або часткові обмеження на торгівлю, інвестиції або іншу комерційну діяльність.

Вони застосовуються у відповідь на дії певних держав, окремих осіб та організацій, які представляють собою загрозу міжнародній та національній безпеці. До них відносяться військові операції, збройні вторгнення, тероризм, кіберзлочинність, торгівля наркотиками, порушення прав людини, торгівля зброєю і т.п.

Санкції приймають різні форми та можуть бути або повномасштабними – тобто блокування всієї торгівлі з підсанкційними країнами (такими як санкції США проти Ірану), секторальними – які зачіпають певні сектори економіки та групи людей (такі як санкції ЄС щодо певних російських фінансових установ, сфер розвідки та видобутку нафти); або цільовими – обмежують операції з окремими особами або компаніями, включаючи заборону на в’їзд окремих осіб, заморозку їх активів, фінансових обмежень.

Останнім часом широко застосовуються санкції, засновані на конкретних списках, оскільки вони дозволяють точно фокусуватися на конкретних особах та групах, які представляють загрозу національній безпеці, зовнішній політиці або економіці.

Європейський союз, США та низка інших західних країн продовжують застосовувати санкції, введені ними в відношенні Росії через анексію Криму та участь Росії у триваючому конфлікті на Донбасі.

Санкційні режими у деяких країнах

Багатонаціональні органи, регіональні організації або окремі країни можуть застосовувати санкції для цілей зовнішньої політики та політики безпеки.

Cанкційні режими в ООН

Санкції ООН засновані на резолюціях, прийнятих Радою Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Оскільки відповідальність за здійснення санкцій покладається на уряди, такі санкції не обмежують безпосередньо компанії або окремих осіб до тих пір, доки механізми застосування відповідних санкцій не будуть включені до національного законодавства.

Cанкційні режими в ЄС

Євросоюз накладає санкції на основі рішення Ради з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, яке одноголосно схвалюється державами-членами. Держави-члени ЄС здійснюють та застосовують санкції ЄС в рамках свого національного законодавства.

Санкції ЄС є обов’язковими для громадян ЄС та компаній, що розташовані на території ЄС, в тому числі на борту повітряних суден або суден у юрисдикції держави-члена ЄС.
Великобританія застосовує санкції в основному відповідно до санкцій, які узгоджуються ними з Організацією Об’єднаних Націй та в межах Євросоюзу. Проте, уникнути санкцій видається більш легкою справою, особливо після «Брексіту», оскільки вони не є обов’язковими для дочірніх компаній, які не відносяться до ЄС та діють за його межами.

Наприклад, у Вашингтоні були висловлені побоювання з приводу розміщення акцій російської енергетичної компанії EN+ в Лондоні в листопаді минулого року без проведення належних перевірок. «У чому сенс введення санкцій США щодо Росії, якщо росіяни можуть потім обійти їх на території Великобританії?»- поставив запитання високопоставлений чиновник національної безпеки США. – «Санкції були введені, щоб продемонструвати Росії, що їй не вдасться уникнути серйозних порушень міжнародного права. І, все ж, тепер здається, що вони ухилилися від санкцій, залучаючи гроші в Лондоні». .

Санкційні режими у США

У Сполучених Штатах санкційні програми здійснюються декількома органами. Президенти зазвичай ініціюють процес, видаючи розпорядження. По суті, існуючі програми санкцій перебувають у віданні Управління з контролю над іноземними активами Державного казначейства (OFAC).

Департаменти та агентства уряду США мають широкі повноваження по застосуванню санкцій, контролю за їх виконанням та притягнення порушників до відповідальності.

Cанкційні режими в Україні

На відміну від вищевказаних організацій та країн, що володіють правовою базою для введення санкцій, Україні потрібен час для її прийняття. У 2014 році Верховна Рада України зробила перший крок та прийняла Закон України «Про санкції», відповідно до якого повноваження щодо прийняття та скасування санкцій надаються Президенту, Парламенту, Нацбанку, Кабміну та СБУ. Санкції приймаються Радою національної безпеки України (РНБО), вводяться в дію Указом Президента, а у разі секторальних санкцій потрібне додаткове затвердження Парламентом.

Однак цей закон є рамковим і потребує уточнення з урахуванням останніх чотирьох років практики правоохоронної діяльності. Це було викликано законодавчим процесом, оскільки країна не мала попереднього досвіду прийняття широкомасштабних заходів для захисту своєї національної безпеки.

У 2017 році у в закон були внесені поправки в частині заборони Антимонопольному комітету у України надавати дозвіл на концентрацію компаній. Крім того, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України запропонувала внести поправки до закону, додавши нові санкції, а саме заборона або обмеження використання особливо важливого інфраструктурного програмного забезпечення та телекомунікаційного обладнання, спроектованого/виготовленого в подсанкціій іноземній державі.

Яскравим прикладом гострої необхідності вдосконалення законодавства України є правозастосовча практика санкцій, прийнятих в минулому році відносно ряду російських компаній, зокрема веб-сайтів «Яндекс», «ВКонтакте» та «Однокласники», а також численних позовів, поданих проти Президента до українських судів.

Законодавство чітко не передбачає відповідальності за порушення санкцій, належного механізму здійснення санкцій або додаткових повноважень державних органів нагляду за їх виконанням та уникненням. Крім того, повинні бути роз’яснені підстави для введення санкцій та порядок введення ініціатив для їх застосування і зняття, в той час як деякі санкції підлягають уточненню.
Це, однак, не завадило Президенту України та Раді національної безпеки і оборони прийняти оновлений список санкцій проти юридичних та фізичних осіб у 2017 році.

СОТ та наслідки санкцій щодо торгівлі

Не існує жодних сумнівів у тому, що економічні та торгові санкції впливають на міжнародну торгівлю і часто призводять до контрсанкцій.

Так було з торговими відносинами між Україною та Росією у 2017 році. Що стосується двосторонньої торгівлі, пільговий режим, передбачений Зонами вільної торгівлі СНД, був припинений, були продовжені російське ембарго на імпорт продовольчих товарів з ЄС і заборона на імпорт російських товарів в Україну, а також збільшено кількість застосованих антидемпінгових заходів.
Серед тих, хто найбільше постраждав від торгового ембарго та санкцій були не державні чиновники, а сільськогосподарські споживачі та компанії, які залежать від сировини.

У 2017 році Російська Федерація запросила консультації з Україною щодо спору СОТ DS525: Україна – заходи, що стосуються торгівлі товарами та послугами. У цій суперечці Російська Федерація заперечувала санкції, введені на підставі Указу Президента України № 63/2017 від 16 березня 2017 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Зі свого боку, Україна звернулася з проханням про створення Групи СОТ по DS512: Росія – заходи щодо транзитного руху. В якості третіх сторін виступали Австралія, Болівія, Бразилія, Канада, Чилі, Китай, Європейський союз, Індія, Японія, Корея, Молдова, Норвегія, Парагвай, Саудівська Аравія, Сінгапур, Туреччина, США.

Не виключено, що в рамках цієї суперечки Росія може посилатися на статтю XXI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) – «Виключення з міркувань безпеки», що допускають застосування обмежувальних заходів торгівлі і надають максимальну свободу для країн самостійно визначати і здійснювати будь-які дії, які вони вважають необхідними для захисту своєї «важливою безпеки» інтереси», взяті під час війни або інші надзвичайні ситуації в міжнародних відносинах.

Стаття XXI ГАТТ рідко застосовувалася та раніше не була офіційно витлумачена Органом з врегулювання суперечок СОТ. Тому немає практики визначення легітимності інтересів національної безпеки в суб’єктивних рішеннях окремих країн-членів СОТ та елементів, які впливають на порядок, умови та обставини застосування Статті XXI ГАТТ.

Суперечка між Україною та Російською Федерацією може стати прецедентом при тлумаченні статті XXI ГАТТ, що вплине на розуміння законності її застосування.

До недавнього часу стаття XXI ГАТТ вважалася скринькою Пандори, відкриття якої могло призвести до руйнування нинішньої системи торгового права. Ось чому ЄС, США, Канада та Австралія не поспішали апелювати до цієї статті навіть після того, як Російська Федерація наклала ембарго на продовольчі товари.

У минулому році в цілому підтвердилося, що переміщення товарів між юрисдикціями все частіше підлягає дії фінансових та торгових обмежень. В Україні питання експортного контролю, взаємодії з режимами економічних та торговельних санкцій, а також оцінки потенційних ризиків, пов’язаних з конкретними контрактами, відносинами або пропонованими бізнес-процесами, залишаються актуальними, а потреба в удосконаленні механізму запровадження та скасування санкцій зросла.

 
© 2018 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія