Дата публікації: 15 серпня 2014
Леонід Гілевич, юрист
Джерело: «Ліга»
Ухвалений 20 травня 2014 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» № 1275-VII продовжив низку нормативних правових актів, покликаних, серед іншого, впорядкувати ряд трудових питань, пов’язаних з проведенням мобілізації, і надати мобілізованим громадянам додаткові захист і права.
Перші кроки в цьому відношенні було вжито в рамках Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року № 1169-VII. Вказаним законом було передбачено, що працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади та середнього заробітку. Крім того, були встановлені особливості звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період; була гарантована виплата пенсій пенсіонерам з числа військовослужбовців, призваним на військову службу під час мобілізації; було встановлено ряд інших гарантій громадян, пов’язаних з мобілізацією.
Основні нарікання закон № 1169-VII викликав у осіб, які були звільнені у зв’язку з призовом на військову службу на час мобілізації до набрання ним чинності. Очевидно, що така категорія громадян залишалася менш захищеною порівняно з працівниками, призваними на службу після прийняття закону № 1169-VII. Цей, а також деякі інші нагальні питання сприяли прийняттю закону № 1275-VII. Головне, що на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», було поширено дію гарантій щодо збереження робочого місця і середнього заробітку (не більше, ніж на один рік), збереження державної реєстрації підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців, а також виплати пенсій пенсіонерам з числа військовослужбовців, призваним на військову службу під час мобілізації.
У зв’язку з цим Державна інспекція України з питань праці виступила 17 червня 2014 року з роз’ясненнями, вказавши, що всі працівники, які були звільнені з роботи на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації, повинні бути відновлені роботодавцем на роботі у зв’язку з набранням чинності законом № 1275-VII. Відновлення на роботі здійснюється шляхом скасування наказу про звільнення, внесення відповідного запису до трудової книжки (за її наявності на підприємстві, в установі, організації) і особистої справи (особистої картки) працівника. Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець повинен повідомити працівника шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) листа з додаванням копії наказу. Починаючи з дати звільнення, працівнику також повинна бути нарахована середня заробітна плата без нарахування податків та єдиного соціального внеску. На думку інспекції, відмова роботодавця від скасування наказу про звільнення та/або невиплата середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством (кримінальну, адміністративну та дисциплінарну), як у випадку незаконного звільнення. Інспекція вказала, що в разі надходження звернень працівників, звільнених на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України під час мобілізації, територіальні державні інспекції з питань праці повинні провести позапланову перевірку і при виявленні порушень вжити заходів в межах повноважень стосовно усунення порушень та притягнення до відповідальності винних посадових осіб.
Крім того, у вже затверджену раніше частину третю статті 119 Кодексу законів про працю України (якою встановлювалося правило збереження робочого місця і середнього заробітку за мобілізованим) було внесено більш точні та детальні формулювання. Тепер частиною третьою статті 119 встановлено, що середній заробіток мобілізованим працівникам компенсується з Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Відповідний порядок ще не затверджений. Додатковою підставою для припинення трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України став заклик або вступ власника- фізичної особи на військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу. Згідно з пунктом 10 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України призов або мобілізація власника-фізичної особи під час особливого періоду є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника (без згоди профспілки). Нескладно помітити, що вказані норми мають явно дискримінаційні характер по відношенню до найманих працівників фізичної особи-підприємця порівняно з рештою найманих працівників. Крім того, відповідно до нової частини третьої статті 47 Кодексу законів про працю України у разі мобілізації власника-фізичної особи свої обов’язки щодо проведення розрахунку з працівником та видачі такому працівнику трудової книжки він зобов’язаний виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій і штрафів. Таким чином, працівник на тривалий термін може залишитися без роботи, грошей і своєї трудової книжки. Важливі зміни були внесені і в податкове законодавство, пов’язане з трудовими відносинами. Зокрема відповідно до змін, внесених до підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України мобілізовані самозайняті особи, які мали чи не мали найманих працівників, на весь період своєї військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб, а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності за єдиним податком. Якщо мобілізована самозайнята особа має найманих працівників, на строк своєї військової служби, вона може уповноважити іншу особу виплатити найманим працівникам заробітну плату та/або інші доходи. Слід обов’язково звернути увагу на те, що вищезазначене звільнення від нарахування, сплати та подання звітності не відбувається автоматично – для цього потрібно подати в податкову відповідну заяву.
Законодавець виключив із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суму грошової допомоги (в тому числі в натуральній формі), яка надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (підпункт 165.1.1 Податкового кодексу України). При цьому, залишається питання про необхідність коригування вже виплачених сум. Мабуть, варто очікувати відповідного роз’яснення від компетентного органу.
Законом № 1275-VII також внесено зміни до Законів України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про засади запобігання та протидії корупції», до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вкрай важливо, що мобілізовані громадяни отримали на період мобілізації додатковий захист від банків в частині виплати кредитів. Відповідно до змін у статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам і військовозобов’язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, зокрема банками та фізичними особами, а також відсотки за користування кредитом не нараховуються. Очевидно, що для того, щоб скористатися цим правом, особа, яка підлягає мобілізації, повинна повідомити кредитора (банк) про таку мобілізацію та надати відповідні підтверджуючі документи (можливо, через уповноважених представників).