укр eng рус est

Публікації

Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Чи справді НБУ такий ліберальний

04.10.2017

Галина Мельник, юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери»
Джерело: Економічна правда

Нацбанк опублікував проект закону, покликаний істотно лібералізувати валютні операції. Чи дійсно проект настільки ліберальний?

Нещодавно Нацбанк опублікував для обговорення давно обіцяний проект закону про валюту.

Цей проект повинен скасувати застарілий декрет Кабміну про систему валютного регулювання і ряд інших норм валютного законодавства, які накладали істотні обмеження на валютні операції.

Основна заявлена мета законопроекту, прямо зазначена в його преамбулі і статті 1, – впровадження вільного здійснення валютних операцій.

Далі ми розглянемо основні новації даного законопроекту: чи дійсно вони настільки ліберальні, як про це заявляє Нацбанк.

Так, законопроект не згадує, тобто скасовує, індивідуальні ліцензії НБУ, які є основною перешкодою для зберігання українськими громадянами і компаніями грошей на іноземних рахунках, придбання часток в іноземних компаніях і нерухомості за кордоном, започаткування бізнесу за кордоном.

Проект згадує тільки ліцензії для банків, інших фінансових установ та операторів поштового зв’язку. По суті такі ліцензії є дозвільним документом для здійснення специфічної професійної діяльності на ринку фінансових послуг.

Ці ліцензії не мають відношення до валютних операцій громадян і компаній, ліцензування яких проект скасовує.

Також проект встановлює свободу перерахування коштів за кордон та здійснення валютних операцій в цілому. Фактично такі положення втілюють принцип «дозволено все, що не заборонено».

Чинне валютне законодавство виходить з протилежного принципу: відсутність прямого дозволу означає заборону.

Багатообіцяючим виглядає положення законопроекту про те, що питання валютного регулювання вирішуються виключно на рівні даного закону. Тобто, на перший погляд, проект спрямований на обмеження повноважень Нацбанку встановлювати валютні заборони на власний розсуд.

Зараз Нацбанк активно використовує такі повноваження. Він скорочує терміни розрахунків по імпортно-експортним операціям, забороняє перерахування за кордон за певними операціями і дострокове погашення позик від нерезидентів. Причому цей список можна істотно розширити.

Нажаль, проект закону зберігає подібні повноваження НБУ, маскуючи їх під виглядом «захисних заходів». Так, стаття 5 проекту говорить, що регулятор має право у встановлених законом випадках впроваджувати заходи щодо захисту, включаючи різні режими регулювання валютних операцій для різних суб’єктів.

Стаття 13 проекту перераховує такі заходи відкритим списком, даючи НБУ повну свободу дій в цьому напрямку.

Серед таких заходів – обов’язковий продаж валюти, обмеження терміну розрахунку за зовнішньоекономічними контрактами, обмеження на рух капіталу, впровадження спеціальних дозволів на окремі валютні операції, заборона на зняття коштів з рахунків, повна заборона окремих валютних операцій.

При цьому підстави для впровадження цих заходів описані розмито: «ознаки нестійкого стану банківської системи, тиску на платіжний баланс, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської системи».

Формально законопроект обмежує розсуд НБУ при впровадженні даних заходів необхідністю отримати схвалення Ради з фінансової стабільності і терміном впровадження, що не перевищує шість місяців.

Проте, з огляду на те, що в призначенні глави НБУ і визначенні статусу Ради з фінансової стабільності бере участь Президент України, можна не сумніватися, що ці органи знайдуть спільну мову з питань ініціювання певних валютних обмежень.

Більш того, ніщо не забороняє Нацбанку продовжувати обмежувальні заходи кожні шість місяців, формально дотримуючись передбаченого законопроектом терміну їх дії. Тим більше, що практику продовження «тимчасових» валютних обмежень Нацбанк активно використовує з весни 2014 року.

Таким чином, довгоочікувана валютна лібералізація на практиці повністю залежить від позиції Нацбанку, який на рівні закону наділяється широкими повноваженнями регулювати валютні питання і встановлювати обмеження.

 
© 2017 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія