укр eng рус est

Публікації

Останні новини
Відгуки
Chambers Europe

«Нещодавно фірма провела консультування з низки фармацевтичних справ. Багато хто погоджується, що ця команда «рухається в правильному напрямку, особливо вражає її робота у фармацевтичній галузі».

 

Чи зможе закон про squeeze-out позбавити компанії від «мертвих душ»

04.10.2017

Олександр Виговський, адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери»
Джерело: Ліга.finance

Чи може закон про squeeze-out дрібних пакетів акцій зробити мажоритарних акціонерів українських компаній менш уразливими?

У 2017 році вперше в українському правовому полі з’явилася процедура примусового продажу акцій міноритарних акціонерів власнику домінуючого контрольного пакета («squeeze-out»). Це добре відомий корпоративному законодавству країн ЄС механізм. Необхідність його появи в Україні була, зокрема, продиктована імплементацією Директиви 2004/25 / ЄС Європейського Парламенту та Ради в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Закон проти «мертвих душ»

У контексті цих нововведень власник т.зв. «Домінуючого контрольного пакета акцій» (95 і більше відсотків простих акцій товариства) зобов’язаний вже наступного робочого дня з дня придбання зазначеного пакета акцій подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦБФР) повідомлення про набуття права власності на пакет акцій, що залишився. Далі товариство протягом 25 робочих днів з дати отримання такого повідомлення має затвердити ринкову вартість акцій, за якою вони повинні покупатися у міноритаріїв (якщо тільки більш висока їх ціна не буде встановлена на підставі норм Закону). Домінуючий контролер повинен направити товариству публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій у всіх акціонерів, що залишилися. При цьому всі акціонери і саме товариство будуть зобов’язані продати належні їм акції мажоритарію. Міноритарії зможуть дізнатися про таку вимогу, зокрема, на сайті товариства, а також завдяки розсилці копій цієї вимоги товариством всім міноритарним акціонерам.

Ні для кого не секрет, що в ряді акціонерних товариств є т.зв. «Мертві душі» – міноритарні акціонери, які не присутні на загальних зборах і з якими у товариства часто втрачено будь-який зв’язок. Цілком ймовірно, що такі «дрімаючі акціонери» і не відгукнуться на вимогу домінуючого контролера продати свої акції. Щоб уникнути такої потенційно безвихідної ситуації законодавець передбачив механізм викупу, який можна реалізувати практично без участі міноритаріїв.

Мажоритарій повинен відкрити в банку рахунок умовного зберігання (т.зв. «рахунок ескроу»), бенефіціарами якого будуть акціонери, у яких викуповуються акції. Саме на цей рахунок і будуть перераховані мажоритарієм грошові суми за придбані акції. Надалі банк, в якому відкрито рахунок ескроу, повинен буде перерахувати кошти акціонерам (їх спадкоємцям або правонаступникам) на зазначені ними рахунки або видати гроші готівкою, в разі якщо такі акціонери до нього звернуться. Центральний депозитарій після отримання інформації про те, що відбулася оплата за акції знімає раніше встановлені обмеження на операції з даними акціями в системі депозитарного обліку і забезпечує їх переказ депозитарними установами з рахунків в цінних паперах акціонерів на рахунок в цінних паперах мажоритарія.

Таким чином, примусовий викуп акцій мажоритарієм відбувається практично без участі міноритаріїв (зокрема, без оформлення договорів купівлі-продажу акцій та розпоряджень міноритаріїв про списання акцій з їх рахунків в цінних паперах), а також не вимагає участі торговця цінними паперами, отримання валютної ліцензії або інших дозволів і погоджень держорганів. Більш того, навіть наявність арештів чи інших обтяжень чи обмежень стосовно акцій міноритаріїв не може бути перешкодою для обов’язкового продажу таких акцій домінуючому контролеру.

Норми нового закону не тільки дають перевагу мажоритарному акціонерові, знижуючи, наприклад, ризики корпоративного шантажу, а й захищають міноритарних акціонерів, які, в разі концентрації в одних руках пакета акцій понад 90%, втрачають можливість ефективно впливати на діяльність товариства і не можуть навіть спільно реалізувати ті додаткові корпоративні права, які законодавчо передбачені для власників 10 і більше відсотків акцій. Зрозуміло, що вартість решти міноритарних пакетів акцій на фондовому ринку буде істотно знижена в результаті придбання домінуючого контролю. Тепер же власники дрібних пакетів акцій отримують можливість реалізувати належні їм акції за ринковою вартістю, а значить, отримати справедливу компенсацію за свої інвестиції. З огляду на той факт, що реалізація механізму «squeeze-out» – це право, але не обов’язок мажоритарного акціонера, законодавець також надав міноритарним акціонерам право вимагати від домінуючого контролера викупу у них акцій за справедливою вартістю («sell-out»).

Суди проти закону

Зміни до законодавства, які встановлюють процедуру «squeeze-out», вступили в силу лише недавно (4 червня цього року), будь-якої усталеної практики її застосування, яка дозволяла б судити про ефективність цього механізму, поки немає. Безумовно, можливість примусового «видавлювання» міноритарних акціонерів великим власником компанії таїть в собі потенційну загрозу зловживань з його боку. Процедурні аспекти, прописані в новій статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», є принципово новими для України і поки їх деталі не відпрацьовані навіть на рівні підзаконних нормативно-правових актів, не кажучи вже про правозастосовну практику.

Відкритим залишається і питання, наскільки український ринок готовий до нових правил гри. Зокрема, можна спрогнозувати подачу позовів міноритарними акціонерами, які позбулися акцій в результаті застосування механізму «squeeze-out», що трактують ці дії як порушення конституційних гарантій їх права власності. Також неоднозначний ефект може мати норма, згідно з якою публічна безвідклична вимога мажоритарія про придбання акцій має вищий пріоритет над усіма існуючими обмеженнями (обтяженнями) щодо акцій; можливість заміни предмета обтяження в даній ситуації без згоди заставодержателя відповідних акцій може розглядатися кредиторами міноритарних акціонерів як обмеження їхніх прав, і також спричинити судові спори. Іншими словами, говорити про ефективність і раціональність впроваджених законодавцем механізмів «squeeze-out» та «sell-out» можна буде тільки після тривалішого періоду часу.

 
© 2017 Ілляшев та Партнери / Мобільна версія