Залишити заявку

Як уникнути помилок під час оформлення партнерських відносин

Дата публікації: 20 вересня 2018

Євген Соловйов, адвокат, арбітражний керуючий

Джерело: «Бізнес Цензор»

Нерідко співзасновники ТОВ здійснюють типові помилки, що можуть призвести до корпоративних конфліктів.

Серед причин виникнення корпоративних конфліктів на практиці зустрічаються такі: рівний розподіл часток між учасниками (наприклад, 50/50) і при цьому участь у безпосередньому управлінні діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) тільки одного учасника (наприклад, він є керівником компанії).При цьому відсутнє обмеження повноважень директора на укладення угод і здійснення інших дій від імені ТОВ. У такій ситуації один з учасників фактично не має можливості впливати на ухвалення будь-яких рішень.

Багато майбутніх партнерів належним чином не оформляють домовленості перед початком спільного бізнесу та/або перед появою значимих активів. Варто зазначити, що до вступу в силу Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» такі можливості були обмежені законодавством, яке містило багато імперативних норм. Але, тим не менше, низку речей все-таки можна було передбачити в засновницьких та інших документах компанії, а також можливо було структурувати володіння корпоративними правами з використанням юрисдикцій, в яких активно застосовуються акціонерні угоди (наприклад, англійське право).

Сьогодні в Україні передбачена можливість укладення учасниками ТОВ корпоративних договорів, видачі та використання безвідкличних довіреностей з метою виконання або забезпечення виконання зобов’язань учасника як сторони корпоративного договору. З набуттям чинності 17.06.2018 року Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відбулися суттєві зміни в порядку створення й діяльності ТОВ. Регулювання стало гнучкішим, з’явилася більша кількість диспозитивних норм під час підготовки статуту ТОВ (тобто багато положень статуту учасники можуть викласти на свій власний розсуд, а не на розсуд законодавця).

Прямо передбачена можливість укладення учасниками ТОВ корпоративних договорів, видачі та використання безвідкличних довіреностей з метою виконання або забезпечення виконання зобов’язань учасника як сторони корпоративного договору. Кількість учасників ТОВ відтепер не обмежується, учасники можуть самі визначити строки внесення своїх вкладів під час створення ТОВ, а для набуття чинності рішення про зменшення розміру статутного капіталу більше не треба чекати 3 місяці. Учасник, частка якого не перевищує 50% статутного капіталу, може вийти зі складу учасників ТОВ і зареєструвати відповідні зміни в реєстрі самостійно, не залежачи більше від ухвалення товариством необхідних рішень. Випадки, в яких є можливим виключення учасника ТОВ, тепер мінімальні і прямо передбачені законом. Наприклад, це можливо в разі наявності заборгованості учасника зі сплати внеску.

З’явилася низка питань, рішення щодо яких повинне ухвалюватися учасниками одноголосно, при цьому в законі тепер відсутнє поняття «кворуму». Якщо партнери рівні, то для ухвалення ключових рішень на рівні загальних зборів учасників їм в будь-якому випадку знадобиться консенсус. Адже учасник, який не згоден здійснювати додаткові внески, може також мати переконливу аргументацію для таких дій. Наприклад, другий учасник є при цьому керівником товариства і, на думку першого учасника, неправильно розпоряджається грошима товариства.

У результаті домовленостей може бути ухвалене будь-яке компромісне рішення, у тому числі про продаж кимось із партнерів своєї частки або розділ бізнесу. Якщо ж рівності й згоди немає, тоді одним з учасників, за умови наявності необхідної кількості голосів, можуть здійснюватися певні дії. Наприклад, на зборах учасників може бути ухвалене рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ. При цьому учасник, який не готовий до подальших інвестицій, може не реалізовувати своє переважне право здійснення додаткового внеску в межах суми збільшення статутного капіталу, пропорційно його частці в статутному капіталі.

Таким чином, збільшення статутного капіталу може відбутися без його участі, але, відповідно, частка такого учасника буде зменшена.

Як ділити прибуток

Якщо говорити про способи, прямо передбачені для цих цілей законом, то прибуток ділиться шляхом виплати учасникам дивідендів.

Виплата дивідендів у ТОВ здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день ухвалення рішення про виплату дивідендів, пропорційно розміру їх часток. Якщо інше не встановлено одноголосним рішенням загальних зборів учасників, у якому взяли участь всі учасники, товариство виплачує дивіденди грошовими коштами. Якщо інше не передбачено статутом товариства, дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, кратний кварталу.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує 6 місяців з дня ухвалення рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлено статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників товариства.

Варто зазначити, що товариство не має права ухвалювати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

● товариство не здійснило розрахунки з учасниками товариства у зв’язку з припиненням їх участі в товаристві або з правонаступниками учасників товариства відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;
● майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок ухвалення рішення про виплату дивідендів або здійснення виплати;
● статутом товариства можуть додатково передбачатися інші умови, за яких загальні збори учасників не можуть ухвалювати рішення про виплату дивідендів, або за яких дивіденди не можуть виплачуватися;
● ТОВ не має права виплачувати дивіденди учаснику, який не сплатив свій внесок.

Якщо мова йде про вихід зі складу учасників ТОВ шляхом продажу своєї частки, можна відзначити наступне:

● учасник товариства має право відчужувати свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства за плату або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам;
● статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) допускається тільки за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесено до статуту або виключено з нього одноголосним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства;
● учасник товариства має право відчужувати свою частку (частину частки) в статутному капіталі тільки в тій частині, в якій вона оплачена.

За замовчуванням, учасник ТОВ має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, яка продається третій особі (тобто, наприклад, на дарування частки або її частини таке переважне право не поширюється).

Учасник, який хоче продати частку (частину частки) третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства і поінформувати про ціну, розмір частки та інші умови продажу.

Якщо жоден з учасників протягом 30 днів з дати отримання такого повідомлення не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства висловив свою згоду на 31 день з дати отримання такого повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, що були повідомлені учасникам товариства.

Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства.

Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов’язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спочатку переговори щодо її реалізації з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одноголосним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь усі учасники товариства.

Переважне право учасника товариства не застосовується в разі, якщо це передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник. Корпоративним договором також можуть бути обумовлені й інші аспекти, пов’язані з розділом учасниками бізнесу. У випадку, коли мова йде про т.зв. «чистий» вихід зі складу учасників ТОВ, можна відзначити наступне. Учасник товариства, частка якого в статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства в будь-який час без згоди інших учасників. Учасник товариства, частка якого в статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Рішення про надання згоди на вихід учасника з товариства може бути ухвалене протягом одного місяця з дня подачі учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником.

Учасник вважається таким, що вийшов із товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Забороняється вихід учасника з товариства, якщо в результаті такого виходу в товаристві не залишиться жодного учасника. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося або повинно було дізнатися про вихід учасника, воно зобов’язане повідомити учаснику, який вийшов з його складу, вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок і копії документів, необхідні для розрахунку.

Вартість частки учасника визначається станом на день, що передує дню подачі учасником відповідної заяви в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Товариство зобов’язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося або повинно було дізнатися про вихід учасника, виплатити такому учаснику, який вийшов з його складу, вартість його частки.

Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно розміру частки такого учасника. За погодженням учасника товариства, який вийшов, і товариства, зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінене зобов’язанням з передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов, вартість його частки або передає майно пропорційно розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Товариство зобов’язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки. Статутом товариства можуть бути передбачені інші строки, порядок, розмір і спосіб проведення розрахунків з учасником, який виходить з товариства, а також порядок вибору суб’єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одноголосним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства.