Дата публікації: 20 листопада 2015
Микола Буртовий, адвокат
Джерело: «Ліга»
Бізнесу доведеться платити більше за суди з держорганами. Це погано. Держорганам доведеться також платити більше. Це добре.
З 1 вересня набули чинності зміни до Закону України «Про судовий збір». Тепер застосовується єдиний підхід до визначення ставок збору у всіх судах, що зрівнює суди загальної, господарської та адміністративної юрисдикції. Також ставки встановлюються лише за двома критеріями:
– хто подає позов – юридична або фізична особа;
– за характером спору (майновий або немайновий).
Крім того, закон передбачає виключення органів державної влади з числа суб’єктів, що звільняються від сплати судового збору.
Найбільше зміни в законі відобразяться на підприємствах, оскільки ставки судового збору за їх позовами істотно збільшилися. При цьому якщо в господарському судочинстві обмеження максимальної ставки збережене (хоча і збільшене з 60 до 150 мінімальних заробітних плат), то в адміністративному судочинстві максимальної ставки немає. Так, згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні адміністративного позову майнового характеру сплачується 1,5% ціни позову, але не менше однієї мінімальної заробітної плати.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 18.01.2012 № 165/11/13-12, під категорію майнових спорів підпадають і позови про визнання безпідставним донарахування податків і зборів, нарахування штрафних санкцій і т.д.
Таким чином, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення фіскальної служби про донарахування сум податку та/або штрафних санкцій, наприклад, на 20 млн грн, позивач повинен сплатити до бюджету 300 000 грн судового збору, і це тільки за подання та розгляд позову в суді першої інстанції. Якщо ж платник програє справу, то за апеляційний розгляд справи доведеться сплатити 110% або 330 000 грн, а за розгляд касаційної скарги 120%, або 360 000 грн.
Слід зазначити, що одночасно зі збільшенням ставок законодавець також змінив порядок відшкодування судового збору, якщо суд приймає рішення на користь платника податків. Якщо раніше відшкодування здійснювалося за рахунок коштів держбюджету, то після змін витрати по сплаті державного мита будуть стягуватися безпосередньо з держоргану за рахунок бюджетних асигнувань на такі цілі. З великою ймовірністю можна припустити, що на відшкодування цих витрат у бюджеті, як завжди, коштів вистачати не буде, що може мати негативний вплив на права та інтереси платників податків.
Єдиною відрадою для платників податків є те, що відтепер органи фіскальної служби не звільнені від сплати судового збору і повинні платити таку ж ставку. Якщо суд першої інстанції прийме сторону платника, то податкова також буде змушена платити 110% або 120% ставки судового збору. Слід зазначити, що закон зобов’язує Кабінет міністрів забезпечити відповідне фінансування державних органів.
Таким чином, ми згодні з думкою авторів законопроекту: таке рішення унеможливить зловживання суб’єктів владних повноважень своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках необґрунтованого звернення до судів і безвідповідального оскарження судових рішень. Вважаємо, що зараз посадові особи фіскальних органів, плануючи оскаржити судове рішення, винесене на користь платника податків, будуть більш виважено підходити до цього, зокрема, з урахуванням обґрунтованості своєї правової позиції у спорі і наявності правових підстав для перегляду судових рішень.
Однак не слід забувати, що кінцевою метою збільшення ставок судового збору все ж є наповнення бюджету, яке, за прогнозом законодавців, має збільшитися в два рази протягом 12 місяців. Відповідно, з точки зору наповнення бюджету стає вкрай невигідно закінчувати спори в першій інстанції. У зв’язку з цим припускаємо, що суди будуть використовувати можливості наповнити бюджет додатковими надходженнями від судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг.