Залишити заявку

Адекватні заходи у відповідь: міф чи реальність

Дата публікації: 6 квітня 2015

Олена Омельченко, партнер, адвокат, керівник практики міжнародної торгівлі

Джерело: «Ліга»

Юристи проаналізували, які інструменти має Україна в торговельній війні з Росією

Останній рік став вкрай важким не тільки для промисловості, розташованої в Донецькому і Луганському регіонах, але і для ряду виробників харчової продукції, які потрапили під торговельні заборони РФ. Серед товарів, на які поширюються заходи Росспоживнагляду і Россільгоспнагляду, виявилися:

  • кондитерські вироби;
  • молочна, сирна та м’ясна продукція;
  • плодоовочеві та рибні консерви;
  • сокова продукція;
  • алкогольні та пивні напої;
  • картопля, насіння соняшнику, соя та інша рослинна продукція.

Виникли проблеми з визнанням сертифікатів у вагонобудівних заводів і виробників стрілочних переводів. Істотним негативним сигналом для розвитку бізнес-відносин стала прийнята урядом РФ постанова № 959. Цим документом затверджено перелік українських товарів, на які в разі імплементації Україною Угоди про асоціацію з ЄС може бути введене ввізне мито в розмірі Єдиного митного тарифу Митного союзу.

У 2014 році проблеми в торгівлі виникали і з Республікою Білорусь, яка напередодні Чемпіонату світу з хокею застосувала протекціоністський за своєю суттю інструмент ліцензування імпорту українських товарів. Ліцензії видавалися тільки після цінового та кількісного самообмеження українськими виробниками. Значних втрат від таких заходів зазнали кондитерська і пивоварна галузі України, а також виробники цементу, макаронних і скляних виробів.

Багато українських виробників називають такі дії «торговою війною» і наполегливо вимагають від уряду адекватних дій у відповідь.

Чи має Україна достатньо правових підстав для прийняття адекватних заходів по торговим заборонам іноземних держав?

Дійсно, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що якщо інші держави, митні союзи або економічні об’єднання обмежують реалізацію законних прав та інтересів українських суб’єктів ЗЕД, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи.

За результатами розслідування, проведеного Мінекономрозвитку, такі заходи застосовуються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі у вигляді повного або часткового ембарго, позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму, введення спеціального мита, введення режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій, встановлення квот.

Слід зазначити, що наша держава не зловживає цим механізмом. На практиці подібні адекватні заходи були застосовані кілька разів, та й то у виняткових випадках:

  • в 2011 році постановою Кабміну було введено ліцензування і квотування імпорту в Україну легкових автомобілів з Узбекистану. Обсяг квоти становив три автомобілі на рік;
  • в 2014 році шляхом введення спеціального мита на рівні 55,29 і 60,05% на деякі білоруські товари.

Після введення таких заходів Україною сторони домовилися між собою і відновили нормальний режим двосторонньої торгівлі.

Важливо відзначити, що міжнародні конфлікти прийнято вирішувати за допомогою міжнародного права, а не національного, яке застосовується у виняткових випадках за відсутності міжнародних домовленостей.

Саме тому механізм врегулювання торговельних спорів між Україною і РФ, в першу чергу, визначається відповідно до процедури, передбаченої Домовленістю про правила і процедури врегулювання спорів, укладеною в рамках СОТ, і Договором про зону вільної торгівлі (СНД від 18.10.2011). Введення Україною адекватних заходів у відповідь на торговельні обмеження Росії на підставі Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» не врегулює торговий конфлікт. Крім того, такі заходи неодмінно спричинять порушення Україною основного принципу міжнародного права рacta sunt servanda (договори повинні виконуватися. – Ред.) ряду міжнародних договорів, включаючи угоди СОТ, і загострить ситуацію у двосторонній торгівлі.

Свій закон

Нещодавно в парламенті був зареєстрований законопроект № 2129 «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо забезпечення застосування санкцій до держави-агресора», який передбачає можливість введення заборони на переміщення через митний кордон України та випуск у вільний обіг товарів походженням з РФ. Цей законопроект привернув увагу бізнесу, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність з РФ. Проте для занепокоєння поки що немає причин, оскільки така заборона можлива тільки після прийняття рішення про введення санкцій у порядку, встановленому законом «Про санкції», який на практиці так і не запрацював.

Нагадаємо, що 11 вересня 2014 року на його підставі Кабмін на своєму засіданні схвалив пропозиції до РНБО щодо застосування персональних санкцій у зв’язку з агресією РФ проти України у воєнному, економічному, енергетичному та інформаційному вимірах.

Однак до цього часу немає оприлюдненого рішення РНБО щодо застосування санкцій. Після прийняття Закону «Про санкції» та рішення РНБО було анонсоване негайне введення санкцій, але їх так і не ввели. Не були введені навіть персональні санкції, не говорячи про заборону на торгівлю товарами невоєнного призначення.

У Пояснювальній записці до законопроекту № 2129 вказується, що така позиція України є незрозумілою для ряду країн, які ввели санкції по відношенню до РФ (йдеться про 41 країну та Парламентську асамблею Ради Європи). Питання про необхідність введення санкцій України періодично спливає і стає актуальним після чергових проявів занепокоєння з приводу того, що Україна нічого не робить в цьому напрямку.

У разі застосування Україною торговельних обмежень до РФ слід очікувати таких негативних наслідків, як ембарго на торгівлю товарами українського походження з боку РФ за прикладом введеної заборони на ввезення товарів зі США, ЄС, Канади, Австралії, Королівства Норвегії. Принаймні, юридичний механізм для застосування ембарго у відповідь закладений в указі Президента РФ від 06.08.2014.

У разі застосування Україною торговельних обмежень до РФ слід очікувати таких негативних наслідків, як ембарго на торгівлю товарами українського походження з боку РФ за прикладом введеної заборони на ввезення товарів з США, ЄС та ін. По суті, введення торгових санкцій позначало б розв’язування «торгової війни», яку українська експортно-орієнтована економіка, що перебуває у вкрай скрутному становищі, може не витримати. Російський ринок як і раніше залишається одним з ключових для українських виробників, а транснаціональні компанії не зацікавлені у прийнятті подібних рішень, оскільки це позначиться на їх оборотах.

Саме тому введення заборони на російські товари виглядає більш ніж сумнівно, а прийняття законопроекту № 2129, найімовірніше, не спричинить прийняття санкцій у вигляді заборони на торгівлю по всьому переліку товарів, принаймні в осяжному майбутньому.

СОТ на допомогу

Таким чином, залишається лише один правильний шлях – це довести на майданчику СОТ, що дії Росії є неправомірними. Україна в рамках роботи органів цієї міжнародної організації, таких як Рада з торгівлі, Комітет із санітарних та фітосанітарних заходів, Комітет з технічних бар’єрів, висловлювала заклопотаність порушенням Росією своїх зобов’язань, однак поки що не подала запит про проведення консультацій щодо врегулювання спору.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що вирішення торгових спорів має проходити цивілізованим способом за процедурою СОТ. Уряд України повинен про це подбати, прийнявши внутрішньодержавний порядок ініціювання справ в СОТ та збору доказів. Одночасно слід передбачити виділення коштів для Мінекономрозвитку з метою залучення міжнародних юридичних радників за прикладом Мін’юсту в рамках представництва інтересів держави в міжнародних арбітражах та міжнародних інвестиційних спорах.

Тільки після цього бізнес може очікувати від держави активних дій у використанні міжнародних правових механізмів врегулювання спірних питань та захисту інтересів на регулярній і системній основі.